рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Демографічна політика: визначення, методи ефективність. Сімейна політика

Демографічна політика: визначення, методи ефективність. Сімейна політика - раздел Демография, Демографія Демографічна Політика – Це Цілеспрямована Діяльність ...

Демографічна політика – це цілеспрямована діяльність державних органів і інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення, покликана зберігати або змінювати тенденції динаміки чисельності, структури, розселення і якості населення.

Вона покликана впливати на:

- формування бажаного для суспільства режиму відтворення населення;

- збереження або зміни тенденцій у сфері динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, сімейного складу, розселення, внутрішньої і зовнішньої міграції;

- якісних характеристик населення.

Вона розглядається як органічна частина соціальної політики, специфічна за своїми цілями і частково за методами їх досягнення, але узгоджена з іншими сферами, такими, як регулювання умов зайнятості і праці, а також рівня життя і соціального забезпечення населення, освіти, охорона здоров'я тощо.

Демографічна політика ґрунтується на комплексі різних заходів: економічних, правових, виховних і пропагандистських. Ефективність демографічної політики можна визначити як досягнення поставленої мети у короткий термін з мінімальними економічними витратами. Розрізняють загальну, генеральну та довгострокову ефективність.

Суб’єкт демографічної політики – держава як засіб впливу на відтворення населення в потрібному для суспільства напрямі.

Об’єкт демографічної політики – складні і важкозавбачувані демографічні процеси – народжуваність і смертність, заходи щодо оптимізації їх співвідношення з точки зору досягнення найтривалішого періоду активної творчої діяльності і середньої тривалості життя людини. Більшість здійснюваних у сфері демографічних відносин явищ: шлюбність, розлучуваність, міграція були і залишаються, в основному, особистою справою індивіда, подружньої пари, сім’ї. Тому управління демографічною поведінкою не може спиратися на будь-яке адміністрування, примус чи заборони.

Цілі демографічної політики зазвичай зводяться до:

· формування бажаного режиму відтворення населення;

· збереження або зміни тенденцій в області:

- динаміки чисельності і структури населення;

- темпів їх змін;

- динаміки народжуваності;

- смертності;

- сімейного складу;

- розселення;

- внутрішньої і зовнішньої міграції;

- якісних характеристик населення.

Цілі можуть бути задані у вигляді цільової вимоги (словесний опис цілей), цільового показника або системи показників, досягнення яких інтерпретується як реалізація цілей демографічної політики. Серед показників, апробованих в практиці різних країн, найрідше зустрічається власне чисельність населення (наприклад, в КНДР — не перевищити чисельність в 1200 млн. чоловік в 2000 р. або в Румунії часів Н. Чаушеску — досягти чисельності в 30 млн. чоловік). Країни, що розвиваються, як цільовий показник найчастіше вибирають зниження темпів зростання населення за певний період, зниження загального або сумарного коефіцієнта народжуваності. У всесвітньому плані дій в області народонаселення (Бухарест, 1974) і в Рекомендаціях по його подальшому здійсненню (Мехіко, 1984) країнам з високим рівнем смертності пропонувалося використовувати як цілі демографічної політики досягнення певних рівнів середньої тривалості життя або зниження дитячої смертності. У розвинених країнах для регулювання притоку іноземців практикуються імміграційні квоти — обмеження на в'їзд і натуралізацію іноземців.

Демографічна політика не може і не повинна підміняти собою соціальну і, економічну політику. Спроби вирішувати соціально-економічні проблеми заходами демографічної політики ніколи не приводили до бажаних і ефективних результатів.

Основні напрями демографічної політики включають:

· державну допомогу сім'ям з дітьми;

· створення умов для поєднання батьківства з активною професійною діяльністю;

· зниження захворюваності і смертності;

· збільшення тривалості життя;

· поліпшення якісних характеристик населення;

· регулювання міграційних процесів, урбанізації і розселення;

· соціальну підтримку інвалідів, немолодих і непрацездатних і тому подібне.

Ці напрями повинні бути узгоджені з такими важливими сферами соціальної політики, як:

· зайнятість;

· регулювання доходів;

· освіта;

· охорона здоров'я;

· професійна підготовка;

· житлове будівництво;

· розвиток сфери послуг;

· соціальне забезпечення.

Структура демографічної політики, як і будь-якої іншої політичної діяльності, включає два найважливіших і взаємозв'язаних компоненти: визначення і виклад системи цілей і розробку і реалізацію засобів для їх досягнення.

Демографічна політика являє собою комплекс заходів:

До числа економічних заходів, спрямованих:

на стимулювання народжуваності, зараховують:

- оплачувані відпустки і різні допомоги при народженні дітей;

- допомоги на дітей залежно від їхньої кількості, віку і складу родини — за прогресивною шкалою;

- різні позички, кредити, податкові та житлові пільги та ін.

на зниження народжуваності спрямовані заходи, що створюють переваги для малодітних родин.

Адміністративно-правові заходи включають:

законодавчі акти, що регулюють:

- вік одруження;

- розлучуваність;

- здійснення абортів;

- застосування контрацептивів;

- майновий стан матері і дітей у випадку розпаду родини;

- умови зайнятості і режим праці працюючих жінок-матерів;

внутрішню і зовнішню міграцію і тому подібне.

Виховні і пропагандистські заходи спрямовані на:

- формування суспільної думки, норм і стандартів демографічної поведінки;

- визначення ставлення до давніх і сучасних традицій і звичаїв відтворення населення;

- політику планування родини (внутрісімейне регулювання дітородіння);

- статеве виховання й освіту молоді та ін.

Вплив демографічної політики на демографічні процеси в суспільстві може бути:

· прямим (обмеження законодавчим шляхом міграції, оформлення шлюбів чи народження дітей, планування підготовки спеціалістів);

· непрямим (підвищення рівня життя, залучення населення до створення умов для збільшення кількості дітей у сім’ї, пропаганда тих чи інших професій).

Принципова особливість демографічної політики полягає в дії на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через ухвалення рішень у сфері шлюбу, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання. Заходи політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації. Особливу складність демографічній політиці як частини соціального управління додає необхідність враховувати і погоджувати інтереси різних рівнів:

- індивідуальних, сімейних, групових і суспільних;

- локальних, регіональних і загальнодержавних;

- економічних, соціально-політичних, екологічних і этнокультурных;

- найближчих, середньострокових і довгострокових.

Демографічну політику не можна розглядати у відриві від аналізу динаміки чисельності, структури і розселення населення. Конкретна демографічна ситуація, її тенденції і перспективи обумовлюють і певний характер і цільову спрямованість політики.

Цілі і системи заходів по регулюванню відтворення населення визначаються:

· пануючими ідеологічними концепціями;

· особливостями соціальної системи, що склалася;

· типом державного управління;

· рівнем економічного розвитку і ресурсними можливостями;

· якістю життя;

· культурними і релігійними нормами і традиціями.

Для обґрунтування політики важливо постійно вивчати й оцінювати демографічну ефективність і наслідки заходів, що здійснюються. Одним з головних її напрямів є розробка політики, яка буде оптимальною з точки зору відтворення населення, врахування джерел засобів існування, становища жінки, типу стосунків між подружжям.

Найбільш поширений і близький по вживанню термін — політика народонаселення. Нерідко ці поняття використовують як тотожні, як синоніми, не надаючи їм різного значення. У широкому сенсі демографічна політика іноді ототожнюється з політикою народонаселення, у вузькому сенсі – розглядається як одна з її складових, разом з регулюванням умов праці працездатного населення і умов життя всього населення. У найважливіших теоретичних монографіях 70-х – 80-х рр. також пропонувалося розмежовувати вказані поняття, розглядати одне як частину іншого.

Основні елементи політики народонаселення:

· вплив на умови праці (визначення меж працездатного віку, масштабів зайнятості працездатної частини населення, тривалість робочого дня і робочого тижня, турбота про охорону праці, кваліфікаційна і спеціальна підготовка, профорієнтація і ін.);

· поліпшення життєвих умов всіх верств населення (підвищення реальної заробітної плати або рівня доходів, поліпшення житлових умов, забезпечення можливості користуватися побутовими послугами і досягненнями культури, медичним обслуговуванням; збільшення вільного часу і ін.);

· дія на відтворення населення (природне відновлення поколінь, міграційна рухливість, соціальна мобільність).

Останній елемент трактувався більшістю учених (і трактується до цих пір) як власне демографічна політика. В сукупності заходів, що впливають на демографічні процеси, пропонувалося виділяти два основні напрями:

· зміна характеру процесів природного відновлення поколінь (народжуваності, шлюбності, розлучуваності, вікової структури, смертності) в їх тісному взаємозв'язку;

· вплив на міграцію населення (міграція, імміграція, еміграція, географічний розподіл, щільність населення і так далі); міграційна політика, що проводиться державою, органічно зв'язувалася з політикою в області розселення населення по території країни.

У англо- і франкомовній літературі, в міжнародних документах широкого поширення набув термін «політика населення», представлений у всіх версіях багатомовного словника по демографії. Цей термін широко використовується в офіційних документах, рекомендаціях і аналітичних доповідях ООН. Але однозначного трактування цього терміну немає. Широкий або вузький підхід до змісту основних понять пов'язаний в основному з поглядами на предмет демографії і межі, що вивчаються цією наукою явищ. З інших, близьких по сенсу термінів найбільшого поширення набули контроль народжуваності і планування сім'ї, а останнім часом – сімейна політика.

Термін планування сім'ї використовується в двох основних смислових контекстах:

· на макрорівні під плануванням сім'ї розуміється діяльність державних і недержавних організацій (програми, комплекси заходів), направлена на створення умов для реалізації відповідального батьківства, для досягнення кожною сім'єю бажаного числа дітей. На практиці ця діяльність в основному направлена на стимулювання обмеження дітородіння в сім'ях, тому програми планування сім'ї іноді називаються програмами контролю народжуваності. Термін контроль народжуваності або регулювання народжуваності, використовують для опису дії держави на процес народжуваності, головним чином з метою зниження її рівня і скорочення темпів зростання населення в країні. Термін був введений; у оборот Маргарет Сенджер, що відкрила в 1916 р. в Нью-Йорку першу в Америці клініку по попередженню вагітності.

· на мікрорівні під плануванням сім'ї розуміється ухвалення подружньою парою (індивідом) добровільних рішень про величину сім'ї, зокрема, про число дітей в ній, і дії, сприяючі реалізації таких рішень. Морально-етичною і правовою основою планування сім'ї є сплановане (відповідальне) батьківство – надання сім'ї права вільно і відповідально визначати бажане для неї число дітей і проміжки між їх народженнями (календар народжень). Таке право проголошене в цілому ряду міжнародних угод і розглядається як одне з основних прав людини.

Планування сім'ї допомагає не тільки досягати бажаного числа дітей в сім'ї і зберегти їх, але і :

- вибирати час дітородіння з урахуванням віку батьків і соціально-економічних умов;

- регулювати інтервали між народженнями;

- уникнути небажаної вагітності, незапланованих народжень;

- сприяє зниженню материнської і дитячої смертності, зміцненню здоров'я матери і дитини, скороченню вторинного безпліддя.

Ефективність планування сім'ї залежить від інформованості людей про методи контролю дітородіння, від доступності і прийнятності цих методів для різних категорій сімей.

Термін сімейна політика використовується все частіше як самостійний термін для позначення діяльності державних і інших служб по соціальному захисту сім'ї, по наданню адресної підтримки сім'ям певних типів.

У вітчизняній науковій літературі і суспільно-політичній лексиці цей термін активно використовується приблизно з середини 80-х рр. Початок активній розробці змісту сімейної політики, її цілей, форм і методів поклав регіональний демографічний семінар з проблем сімейної політики, що проходив у Юрмалі (Латвія) в 1988 р. На жаль, матеріали семінару не були опубліковані. Термін все частіше використовується в наукових публікаціях, в матеріалах; що містять концептуальні підходи до реалізації соціальної і демографічної політики.

Точної і загальноприйнятої дефініції поки немає, сам характер вживання поняття «сімейна політика» свідчить про те, що фахівці не наполягають на строго однозначному вживанні даного терміну, розглядають сімейну політику як область одночасно і соціальної, і демографічної політики, акцентуючи увагу, залежно від професійних інтересів, на демографічних, соціальних, культурних, медичних і інших аспектах.

Сімейну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність державних органів і інших соціальних інститутів, покликану створювати оптимальні умови для виконання сім'єю її функцій, гармонізувати відносини між особою, сім'єю я суспільством.

Сім'я може і повинна бути об'єктом міждисциплінарного дослідження; знання про сім'ю, її проблеми і закономірності розвитку, отримані соціологами, демографами, економістами, складають інформаційну і методологічну основу для формулювання цілей і завдань сімейної політики, для розробки механізмів і конкретних програм її реалізації.

Практично всі аспекти соціальної і демографічної політики так чи інакше зачіпають інтереси сім'ї. У сімейну політику включаються заходи як загальносоціальної, так і демографічної спрямованості:

· статеве виховання в сім'ї і школі;

· підготовка молодожонів до сімейного життя;

· матеріальна підтримка молодої сім'ї (житло, кредити, допомога, пільги, тривалі оплачувані відпустки по вагітності і пологам, по догляду за дитиною);

· розвиток багатопрофільних «Служб сім'ї» (діагностика відносин між подружжям, між батьками і дітьми, профілактика сімейних конфліктів, підвищення рівня культури сімейних відносин в педагогічних і сексуальних питаннях);

· сприяння вступу до браку самотніх і розведених;

· розвиток служб планування сім'ї (підбір доступної і надійної контрацепції, медико-генетичне консультування, переривання вагітності сучасними, найменш шкідливими способами, лікування безпліддя і тому подібне);

· масові видання популярної літератури по питаннях сім'ї і шлюбу;

· пропаганда сімейних цінностей засобами масової інформації, культури, мистецтва і тому подібне.

Залежно від демографічної ситуації існує два основних типи політики: спрямована на підвищення народжуваності (типова для економічно розвинутих країн) і на зниження народжуваності (необхідна для країн, що розвиваються). Часто практичне здійснення демографічної політики пов'язане із труднощами як морально-етичного плану, так і нестачею фінансових засобів. І практично всі країни світу мають спільну мету будь-якої демографічної політики — зниження захворюваності населення та подовження середньої тривалості життя

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Демографія

Дніпропетровська державна фінансова академія.. Демографія..

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Демографічна політика: визначення, методи ефективність. Сімейна політика

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

К 96 Кушнір І.О.
Демографія: Опорний конспект лекцій для студентів денної форми навчання, у галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво», напрямів підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030505 «Управління пер

Передмова
  На сьогоднішній день демографічна наука, яка вивчає структуру, чисельність, природне відтворення населення, а також причини і наслідки змін у населенні, займає важливе місце в систе

Передмова
  На сьогоднішній день демографічна наука, яка вивчає структуру, чисельність, природне відтворення населення, а також причини і наслідки змін у населенні, займає важливе місце в систе

Предмет та задачі демографії
Демографія (др.грец. δήμος — народ та лат. graphe – письмо, описання) – наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його роз

Демографія як система демографічних наук
Життя постійно вимагає поглиблення знань про процеси відтворення населення. Це, у свою чергу, викликає необхідність спеціалізації демографів: одні демографи займаються загальнотеоретичними питанням

Методи демографії
Методи демографії поділяються на загальнонаукові і демографічні, що відображають специфіку відтворення населення як самооновлюваної сукупності людей, що визначається особливими якісно-кількі

Населення світу за регіонами
Регіон світу Кількість населення, млн. осіб (на середину року)

Список країн світу, відсортований за населенням на 2006-2009 роки
№ Країна Населення - Світ 6

Структура населення. Показники співвідношення статей. Вікові групи та контингенти. Статевовікові піраміди
Структура населення відображає співвідношення різних угрупувань людства, зокрема: · чоловіків і жінок (статева структура), · дітей, дорослих і осіб пох

Структура населення деяких регіонів світу за статтю
Регіони Чол. млн. осіб Жінок млн. осіб Частка жінок, % На скільки млн. чоловіків більше(+) або менше(-) , ніж жінок

Структура зайнятості населення різних країн світу
Сфери зайнятості Найменш розвинені аграрні країни Країни, що розвиваються Країни високого потенціалу Країни середнього

Історія переписів населення у світі
Потреба в обліку населення виникла у далекій давнині. Вона була пов’язана з політичними, господарськими і воєнними потребами стародавніх держав, яким потрібні були відомості про кількість населення

Переписи населення, їх і основні принципи проведення. Програма перепису населення, її основні розділи і питання
Виходячи з того, що загальна мета проведення перепису населення у будь-якій країні світу однакова і полягає в отриманні даних про чисельність, склад і розміщення населенн

Секторах період
Рис. 3. Основні напрямки використання даних переписів населення Слід зазначити, що переписи населення, як правило, проводяться одночасно (або майже одночасно) з переписами житлово

Використання даних, отриманих за результатами переписів населення має кілька напрямків
Переписи населення, насамперед, надають основну інформацію про чисельність та розміщення населення країни. Традиційно демографічні та соціальні

Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 року
В Україні, як і у більшості країн світу, переписи населення є обов’язковим елементом демографічної статистики. Таким чином отримують повну та детальну інформацію щодо різноманітних характеристик на

Для домогосподарств
№ Ознака Група № приміщення у межах лічильної дільниці К

Для осіб
№ Ознака Група № переписного відділу К № інструкторської

Коротко про основне
Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн. 457 тис. осіб. За результатами Всеукраїнського перепису насе

Показники вікової структури найчисленніших етнічних груп населення України, 2001 р
  Питома вага в загальній чисельності населення осіб у віці, % Середній вік населення, років молодшому за працездатн

Співвідношення чоловіків і жінок в Україні за віковими групами за даними переписів населення, що відбулись у 1959-2001 рр
  Припадає чоловіків на 1000 жінок відповідної вікової групи Міські поселення і сільська місцевість Міські поселення

Кількість населення в Україні у віці 100 років і більше
  Населення у віці 100 років і більше, осіб у тому числі у міських поселеннях у сільській місцевості

Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні станом на 5 грудня 2001 року
Групи населення Всі поселення Міські поселення Сільська місцевість Обидві статі 58,7

Види руху населення визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах
Таким чином у демографії виділяють: · природний рух населення – це результат процесів народження і смерті людей. Залежно від того, які проце

Природний рух населення
Відтворення населення являє собою основну характерну властивість народонаселення, вивчення якого входить винятково в компетенцію демографії. У зв’язку з відтворенням населення поняття «народонаселе

Природний рух населення деяких країн світу на кінець ХХ – початок ХХІ ст. (на 1000 чоловік)
Країна Кількість народжених Кількість померлих Природний приріст Україна 9,1 15,2

Механічний рух населення
Механічний рух населення (міграція) — процес зміни постійного місця мешкання індивідів або соціальних груп, що виражається в переміщенні в інший регіон, географічний район а

І. Внутрішні міграції відбуваються в межах окремих країн – характерним прикладом внутрішньої міграції є процес урбанізації
Міське розселення — форма територіальної організації життя населення у вигляді міст, розвиток яких пов'язаний з розміщенням промислових підприємств, об'єктів будівництва, тр

Залежно від причин, що зумовлюють переселення, вирізняють кілька видів міграцій
Економічна міграція (соціально-економічні причини). Соціально-економічними причинами є передовсім бідність і голод, що, в свою чергу, можуть бути викликані військовим

Політична міграція (опозиційне ставлення до політичного режиму)
Осіб, політичні погляди і переконання яких не збігаються з пануючими або дозволеними у країні, прийнято називати дисидентами. Наявність дисидентів свідчить про недемократичн

Міграційні процеси в Україні
Внутрішні переміщення полягали у відпливі населення з сіл до міст і значно більше у переселенні селян з перенаселеної північної України і Лісостепу до Степу і на Кубань.

Розподіл жителів України за місцем народження, % (за переписами 1989 та 2001 рр.)
Країна народження Україна 86,2 88,9 Інші держави колишнього СРСР

Четверта хвиля
Четверта хвиля — так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках. Її головні причини — економічна скрута перехідного періоду в Україні. Деякі дослідники наголошують на умисному створенні бе

Західна діаспора
До західної української діаспори (понад 5 млн. осіб) слід додати також українців Холмщини, Перемишлянщини, Надсяння, Підляшшя, Пряшівщини, Мараморошчини та Сучавщини, свого часу відокремлених від с

Проблеми виживання людства у ХХІ ст
Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства зі всією природою планети. Науково-технічна революція призве

Причини деградації земель в різних регіонах світу
  Збезлісення Надексплуатація Перевипасання С/г діяльність Індустріалізація Весь

Тенденції відтворення населення у світі. Демографічне старіння населення
Нерівномірне зростання населення в різних регіонах супроводжується інтенсивним процесом перерозподілу світового населення між ними. Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижуєт

Які ж перебудови визначають успіх руху від відсталості до прогресу?
Прикладів радикальних економічних перетворень окремих держав на шляху розвитку цивілізації чимало. Економіка більшості сучасних економічно розвинутих країн перебувала свого часу на досить низькому

Співвідношення найважливіших показників якості життя в країнах різного типу, на кінець ХХ – початок ХХІ століття
Країни ВВП на душу населення, дол. Тривалість життя, рр. Частка людей, які мають освіту, % Весь світ

Демографічне поняття народжуваності. Фактори та показники народжуваності
Прагнення визначити максимум народжуваності веде свій родовід від засновника демографії Дж. Граунта. Ще в 1682 р. він намагався визначити максимально можливий, говорячи сучасною мовою, загальний ко

Фактори народжуваності також можна поділити на
Ø геодеомографічні фактори – - статевовікова структура населення; - тривалість життя; - природний і механічний рух; - сімейний склад; - з

Загальний коефіцієнт народжуваності у 1985 – 2000-х pp
Регіон Коефіцієнт народжуваності (у %) Весь світ 27,1 Африка 44,7

Репродуктивна поведінка: поняття та структура. Дослідження репродуктивного населення
Під репродуктивною поведінкою розуміється система дій і відносин, які опосередковують народження певного числа дітей у сім'ї (а також поза шлюбом). Тобто виразом репродуктив

Проблеми репродуктивної поведінки в Україні
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'ярепродуктивне здоров'я – це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність

Соціально-економічні складові
Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної склад

Соціально-економічні складові
Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної склад

Якість надання медичних послуг
Функціонування системи, яка забезпечує наступність у наданні медичної допомоги жінкам та новонародженим, залежить від адекватного фінансування. Відсутність механізмів стабільного фінансового забезп

Демографічне поняття смертності. Середнє очкування протяжності життя
Смерть – завершальна фаза індивідуального існування кожного організму. Неминучість смерті випливає із суперечливої сутності життя. Життя і смерть у живому організмі представляю

Причини росту смертності працездатного населення
· Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти. За цими критеріями (за винятком системи вищої освіти та професійного вдосконалення) Україна помітно відстає від розвинених держав з р

Вибірковий перелік професійних захворювань
№ Найменування хвороб Приблизний перелік виробництв та робіт, що виконуються на них Захворювання, які виник

Тенденції та фактори рівня смертності і середньої протяжності життя у світі
У 2000 р. ВООЗ оцінила якість системи охорони здоров’я держав світу. Рейтинг показав, що якість медичної допомоги не завжди залежить від розмірів країни, чисельності населення і стану економ

Проблема старіння людства
Максимальна тривалість життя – згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів. Через важкість визначення на п

Проблема старіння населення в Україні
Процес старіння населення є результатом передусім зниження народжуваності та збереження її впродовж тривалого періоду на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. В економічно р

Історія демографічної політики
Необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем завжди усвідомлювалася як важливе і складне управлінське завдання. Демографічна політика має давню істо

Історія демографічної політики
Необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем завжди усвідомлювалася як важливе і складне управлінське завдання. Демографічна політика має давню істо

Доступ до послуг з репродуктивного та статевого здоров’я, включно з плануванням сім’ї
Всі країни повинні боротися, щоб зробити доступними послуги з репродуктивного здоров’я через загальну систему охорони здоров’я для всіх людей відповідного віку якнайшвидше, але не пізніше 2015 року

Концепція демографічної політики і основні напрямки регулювання демографічних процесів в Україні в сучасних умовах
Проведений аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної

Роль демографічного прогнозування у соціальному і економічному розвитку. Демографічні пронози ООН
Демографічний прогноз — це обґрунтоване передбачення головних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статевовікової, сімейної та інших

Прогнозоване зростання чисельності населення світу
Прогнози ООН (в тисячах) Роки Світ Африка Азія Європа Латинська Америка

Населення Євросоюзу в 2020 році. Прогноз Євростату
  Наявне населення Базовий прогноз Прогноз природного приросту (без урахування міграції) Прогноз з урахуванням підвище

Зміни чисельності населення України з початку ХХ ст. до 2009 року
Рік Населення, млн. чол.

Розвиток сімейно-шлюбних відносин в Україні
Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки одного щодо одного й щодо діте

Демографічні перспективи України
Основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівня народжуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення

Народжуваність в Україні
Рік норадження Кількість дітей 657 200 389 200

Очікувані тенденції смертності
Загальна захворюваність населення України значно збільшилась протягом 1990-х років. Якщо між двома (1979 і 1989 років) останніми переписами населення поширеність захворювань зросла на 16,3%,

Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України до 2026 р
  Коефіцієнт смертності немовлят, %  

Перспективи демографічного старіння
Демографічне старіння зафіксовано в Україні у середині ХХ століття і є невід’ємною частиною її демографічного розвитку: за період між переписами 1959 та 2001 рр. частка осіб у віці 60 років і старш

Основні параметри демографічного прогнозу, тис. осіб на початок року
  Загальна чисельність населення  

Очікувані тенденції міграцій населення
Впродовж трансформаційного періоду міграційні процеси зазнали суттєвих змін. Внаслідок розпаду Радянського Союзу, поглиблення економічної кризи, зниження рівня життя населення значно знизився рівен

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги